Рубрика: Без рубрики

6 листопада 2026 року відбувся перший спільний онлайн-воркшоп, що дав старт дворічному українсько-німецькому дослідницькому й виставковому проєкту «Зробити (не)видиме видимим» (Making the (In)Visible Visible). У центрі дослідження — історії українців та українок, які у роки Другої світової війни працювали у Франконії як примусові робітники.

Проєкт спільно реалізують кафедра історії України історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразінатакафедра нової та новітньої історії з акцентом на історію Східної Європи Університету Фрідріха-Олександра міст Ерлангена-Нюрнберга. З боку Каразінського університету проєкт координують к.і.н., доцент, в.о. завідувача кафедри Роман Любавський та к.і.н., доцентЄвген Захарченко, з німецького боку — завідувачка кафедри, професорка, докторка габілітована Катя Махотіна та к.і.н (Phd)Марія Пархоменко. Проєкт фінансує Фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) у межах освітньої програми Education Agenda NS-Injustice.

Студенти й студентки кафедри історії України Каразінського університету та їхні колеги з німецького університету працюватимуть у шести спільних дослідницьких групах по 3–4 учасники. Зіставляючи документи німецьких установ із листами, надісланими додому, українськими архівними матеріалами та родинними історіями, вони відновлюватимуть біографії остарбайтерів і з’ясовуватимуть, яку роль у системі примусової праці відігравали підприємства, місцеві органи влади та інші установи.

Перший етап передбачає обмін джерелами, бібліографією та робочими матеріалами. Далі команди працюватимуть в архівах і відвідуватимуть місця, пов’язані з історією примусової праці. У 2027 році заплановано робочий семінар в Ерлангені за участі харківської та німецької команд і запрошених фахівців.

Підсумком дворічної роботи стануть спільна виставка для широкої аудиторії та освітні матеріали. Виставка представить відновлені біографії остарбайтерів, приділивши особливу увагу досвіду жінок. Про наступні етапи дослідження та підготовку виставки розповідатимемо на сайті кафедри історії України.

6 листопада 2026 року в межах курсу «Джерелознавство історії України» (викладачка – професорка кафедри історії України Людмила Посохова) відбулася гостьова лекція докторки (PhD) Катерини Єремєєвої (Kateryna Yeremieieva), наукової співробітниці Центру досліджень месіанізму імені Кете Гамбургер (Käte Hamburger Center for Studies in Messianism) при Вюрцбурзькому університеті (University of Würzburg, Німеччина).

Лекція була присвячена карикатурі як особливому типу історичних джерел на прикладі радянської та української сатири доби перебудови. Лекторка зосередила увагу на можливостях візуальних джерел для дослідження процесів, які не завжди знаходять адекватне відображення в текстах (криза політичної мови, руйнування усталених смислів, суспільна дезорієнтація, спроби осмислення стрімких змін тощо). На матеріалах журналів «Перець» і «Крокодил» було розглянуто, як за допомогою метафори, гротеску та повторюваних візуальних мотивів карикатура формувала своєрідну мову кризи, здатну фіксувати трансформацію пізньорадянської реальності там, де звичний вербальний дискурс вже не міг описувати її звичним шляхом. Окрему увагу було приділено методам роботи з карикатурою, контекстам її інтерпретації, а також можливостям та обмеженням такого типу джерел.

Щиро дякуємо пані Катерині за змістовне та цікаве заняття!

05 листопада 2026 р. в межах курсу «Новітня історія України» (викладач — к.і.н., доцент, в.о. завідувача кафедри історії України Роман Любавський) відбулася гостьова лекція Оксани Клименко на тему «Радянська жінка на будівництві Дніпрогесу: праця, пропаганда, пам’ять (1920-ті – 1930-ті рр.)». Лекторка розповіла студентам про механізми функціонування радянської пропаганди, образи «нової радянської» людини та жінки в контексті форсованої урбанізації.

16-17 жовтня 2026 р. в.о. завідувача кафедри історії України, к.і.н., доцент Роман Любавський взяв участь у підсумковій зустрічі учасників проєкту, що відбулась в м. Ужгород.

Протягом року науковці з Києва, Харкова, Дніпра, Житомира, Ужгорода, Чернівців, Луцька, Вінниці, Ізмаїла обговорювали проблеми дослідження і викладання радянського минулого України, специфіку роботи із джерелами.

Організатор заходу – Центр міської історії Центрально-Східної Європи (Львів).

Дослідники презентували свої проєкти навчальних модулів, що будуть розміщені на Освітній платформі ЦМІ.

7 жовтня 2026 року докторка історичних наук, професорка кафедри історії України Людмила Посохова виступила з публічною лекцією, присвяченою 300-річчю заснування Харківського колегіуму. Лекція була організованавідділом «Україніка» ім. Т. Г. ШевченкаХарківської державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка (завідувачка відділу Юлія Уткіна).

Харківський колегіум – навчальний заклад, який існував у XVIII – на початку ХІХ ст., зі стін якого вийшло чимало видатних діячів науки, культури та освіти. За словами істориків Дмитра Багалія та Амфіана Лебедєва, колегіум став «першою сторінкою» в історії Харківського університету. У лекції Людмила Посохова надала відповіді на запитання, які найчастіше цікавлять слухачів: чи був колегіум середнім чи вищим навчальним закладом? Духовним чи світським? У чому полягала специфіка навчального процесу? Яким був вплив Харківського колегіуму на місто? Якими були взаємини колегіуму та новозаснованого Харківського університету?

Наприкінці зустрічі краєзнавці висловили вдячність доповідачці за понад дві години надзвичайно цікавої лекції та спілкування.

1–2 жовтня 2026 року доцентка кафедри історії України Анастасія Земська взяла участь у воркшопі Німецько-української історичної комісії «War and History Writing: What Has Changed», який відбувся в Хемніці (Німеччина). Воркшоп був присвячений тому, як війна змінила історичну науку: дослідницькі теми, джерела, запитання і саму позицію науковця. Учасники обговорювали питання та відкриті проблеми, над якими працюють нині. Анастасія Земська виступила в секції «Джерела і методи в умовах війни, що триває». У доповіді вона окреслила проблеми та виклики, з якими стикається дослідник історії міст під час воєнних дій. З програмою конференції можна ознайомитися за посиланням.

З 29 липня до 01 серпня в межах третього етапу німецько-французько-українського міжнародного молодіжного культурного обміну «Діалог слідів» студенти та студентки кафедри відвідали історичні інституції та місця пам’яті у Кракові.

Учасники та учасниці проєкту з Німеччини, Франції та України відвідали історичні пам’ятки Кракова. Окремо відбулася поїздка до меморіального комплексу Аушвіц.

Наприкінці проєкту студентки взяли участь у записі подкасту та виступили у прямому етері Radio Corax, презентувавши результати своїх розвідок під час поїздки.

Проєкт здійснюється завдяки довготривалій співпраці кафедри історії України історичного факультету з Університетом Фрідріха-Олександра Ерлангена Нюрнберга, зокрема East European and Central Asian History at FAU в межах програми міжнародної мобільності під патронатом Асоціації EC-CO (Франція) у партнерстві з Kijuga e.V (ФРН).

Координація проєкту від Каразінського університету: декан історичного факультету — Сергій Кушнарьов, в.о.завідувача кафедри історії України Роман Любавський, керівник студентської групи — заступник декана історичного факультету, доцент кафедри історії України Євген Захарченко.

З 26 до 29 липня в межах третього етапу німецько-французько-українського міжнародного молодіжного культурного обміну «Діалог слідів» студенти та студентки кафедри відвідали історичні інституції та місця пам’яті у Варшаві.

Завдяки добрій та кількарічній співпраці з Dr. Paweł Dobrosielski на базі Інституту культури польської Варшавського університету відбувся воркшоп з історії примусової праці та Другої світової війни з особливим фокусом на кейсах України та Польщі.

Учасники та учасниці проєкту з Німеччини, Франції та України відвідали місця пам’яті пов’язані з повстанням Варшавського гетто, побували на місці сучасних археологічних розкопок. Окремо відбувся ознайомчий візит до Інституту національної пам’яті, де вдалося побувати у фондосховищах галузевого архіву, познайомитися із картотекою і документами примусових робітників.

Проєкт здійснюється завдяки довготривалій співпраці кафедри історії України історичного факультету з Університетом Фрідріха-Олександра Ерлангена Нюрнберга, зокрема кафедри East European and Central Asian History at FAU в межах програми міжнародної мобільності під патронатом Асоціації EC-CO (Франція) у партнерстві з Kijuga e.V (ФРН).

З 25 до 31 липня у Польщі триває третій етап німецько-французько-українського міжнародного молодіжного культурного обміну «Діалог слідів».

Метою проекту є вивчення історії примусової прації у добу націонал-соціалізму.

Студенти та студентки історичного факультету беруть участь вже втретє.

У межах цього етапу заплановано відвідини меморіальних комплексів, музеїв та дослідницьких документаційних центрів Варшави та Кракова.

Проєкт здійснюється завдяки довготривалій співпраці кафедри історії України історичного факультету з Університетом Фрідріха-Олександра Ерлангена Нюрнберга, зокрема кафедри East European and Central Asian History at FAU в межах програми міжнародної мобільності під патронатом Асоціації EC-CO (Франція) у партнерстві з Kijuga e.V (ФРН).

Координація проєкту від Каразінського університету: декан історичного факультету — Сергій Кушнарьов, в.о.завідувача кафедри історії України Роман Любавський , керівник студентської групи — заступник декана історичного факультету, доцент кафедри історії України Євген Захарченко .

Доцент кафедри історії України взяв участь у Конференції українських студій «Україна у світі», яка відбулася 8–10 липня у Львові та об’єднала науковців із 38 країн світу.

Метою конференції було створення в Україні великої міжнародної платформи, яка об’єднує академічні центри та окремих дослідників з різних країн для формування сучасного бачення українських і кримськотатарських студій. Її концепція «Переосмислення українських студій» була зосереджена на професійній комунікації, розбудові міжнародних зв’язків та осмисленні мовного й культурного різноманіття сучасної України.

Організаторами конференції стали Міністерство культури України, Український інститут та Український католицький університет у співпраці з Глобальною коаліцією українських студій і за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

У межах секції, присвяченої міським просторам і політиці пам’яті, була представлена доповідь про те, як наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття Російська імперія формувала символічний простір українських міст через пам’ятники, меморіальні практики та політику пам’яті.
На матеріалах Києва, Харкова, Одеси, Катеринослава, Полтави та Севастополя було показано, що імперська меморіальна політика не була одноманітною, а адаптувалася до історичних, політичних і культурних особливостей кожного міста. Саме тому її спадщина й сьогодні залишається важливим предметом дослідження в контексті деколонізації українського публічного простору.
Дослідження стало можливим завдяки підтримці програми Disrupted Ukrainian Scholars and Students Initiative (DUSS) Канадського інституту українських студій Університету Альберти