17 вересня 2021 р. відбулась міжнародна конференція Міжнародна наукова конференція «30 років. Як ми пишемо і творимо історію сучасної України».
У конференції взяли участь науковці з Харкова, Києва, Вінниці, Житомира, Рівного, Дніпра, а також колеги з Німеччини, США, Польщі, Нової Зеландії, Хорватії.
Робота конференції відбулась у межах шести секцій:
- Викладання історії України у вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи;
- Україністика за кордоном: викладання та дослідження;
- Національний ренесанс чи стигматизація радянського?;
- Ексклюзивна та інклюзивна модель репрезентації історії України у сучасних дослідженнях;
- Публічна та цифрова історія України: виклики, перспективи і практики діджиталізації;
- “Історія України у бюрократичних шатах”: шкільний вимір.
Офіційна програма конференції за посиланням /
/ Official program by link.
У межах секцій відбулося обговорення проблем сучасної репрезентації історії України у програмах вищих навчальних закладів України та світу, у шкільних програмах та підручниках, нові тенденції розвитку цифрової та публічної історії, культури пам’яті, переосмислення радянської спадщини, формування нових дослідницьких напрямів та аспектів інтеграції історії України у глобальний та мультикультурний контекст.
Під час пленарної доповіді було презентовано результати міжнародного наукового проєкту «Практики саморепрезентації багатонаціональних міст в індустріальну і постіндустріальну добу».
Сучасні тенденції у розвитку гуманітаристики дають можливість вписувати у загальний наратив історії України гендерні студії, студії з культури пам’яті, історії повсякдення, урбаністики тощо. Це продемонстрували учасники однієї з секцій. Під час її роботи було обговорено проблеми стигматизації, відмежування та іншування «радянського», сучасні риси культури пам’яті, особливості комеморативних практик.
Як викладати історію України на неісторичних спеціальностях? Як забезпечити варіативну складову навчального процесу? Викладати історію за хронологічним чи проблемним принципом? На ці та подібні питання намагалися відповісти та поділитися власним досвідом учасники однієї із секцій.
Україністика поступово здобула чинне місце у дослідженнях закордонних учених, а сюжети української історії стають частиною курсів у різних університетах світу. Увесь цей спектр нових здобутків в історії України і як у навчальній дисципліні, і як у дослідницькому полі потребує подальшого переосмислення. Тому надзвичайно важливо було почути досвід іноземних колег, що так чи інакше викладають історію України, дізнатись як вони намагаються вписати українську історію в широкий міжнародний контекст.
Історія України це не лише історія самих українців, а й безлічі різних народів, що проживали на цих землях упродовж багатьох років: поляків, кримських татар, росіян, євреїв, ромів, греків, болгар тощо. Способи уникнення етнічного детермінізму в історичних дослідженнях, проблеми інституалізації та інтеграції єврейської (та інших етнічних меншин) історії в українськи наратив були предметом окремої дискусії учасників однієї із секцій конференції.
У сучасному світі розвиток цифрових технологій відбувається надзвичайно бурхливо. Тому представники історичного цеху часто стикаються з методологічними та практичними проблемами їх використання. Виникає питання: чи варто науковцям постійно намагатися встигнути за розвитком нових технологій? Як їх використання дозволяє змінити погляд на досліджувану проблему? Які цифрові технології є реальним інструментом аналізу, а які можуть бути засобом комерціалізації чи популяризації історії? Ці та інші проблеми обговорювали учасники конференції в межах окремої секції. Важливими ретрансляторами історичних знань сьогодні є соціальні мережі, в тенетах яких живуть фейки та історичні міфи. Якою буде реакція на ці процеси професійної спільноти залежить, зокрема, і від рівня дискусій на цю тему.
Дискусія щодо створення сучасного, інклюзивного шкільного підручника з історії триває доволі довго. Тому у межах однієї секції було заплановано обговорити проблеми сучасної репрезентації історії України у програмах вищих навчальних закладів України та світу, у шкільних програмах та підручниках. Доповідачі порушили проблеми впливу політичних подій на шкільний курс з історії, проаналізували специфіку питань зовнішнього незалежного тестування, виявили тематичні лакуни, що є сучасних підручниках.
Щиро дякуємо доповідачам, модераторам та дискутантам, всім учасникам конференції!
Секції були неймовірно цікавими, а обговорення плідними!
За результатами роботи конференції планується восени 2022 р. видання спеціального випуску фахового періодичного видання (категорія Б) «Вісник ХНУ. Серія «Історія». Просимо подавати статті за тематикою доповідей до 1 квітня 2022 р. на (включно) на e-mail: histua@karazin.ua. Публікація є безкоштовною. Вимоги до оформлення статей за посиланням.