У межах
міжнародного академічного обміну Erasmus+ відбулось стажування наукового
співробітника Університету імені Фрідріха-Александра міст Ерлангена-Нюрнберга
(ФРН) Георгіоса Тзіафети. Стажування проходило на базі Начальної лабораторії історичної інформатики. Також Георгіос Тзіафета взяв участь в обговоренні перспектив наукового
співробітництва з деканом історичного факультету Сергієм Литовченко та з начальником Управління міжнародних
відносин Олександром Хижняком.
У межах
міжнародного академічного обміну Erasmus+ відбувся цикл лекцій та занять
наукової співробітниці Університету імені Фрідріха-Александра к. і. н. Ольги Малінової-Тзіафети. Лекторка присвятила лекції та заняття різним аспектам проблеми «Урбанізація
та сталінізм». Також Ольга
Малінова-Тзіафета провела практичний
семінар для аспірантів за темою «Як написати наукову статтю для західного
журналу?». Ольга Малінова-Тзіафета
взяла участь в обговоренні перспектив наукового співробітництва з деканом
історичного факультету Сергієм Литовченко
та з начальником Управління міжнародних відносин Олександром Хижняком.
28 вересня о 13:30 в ауд. 5-58 відбувся семінар «Історія України та хліб з маслом»: монетизація hard & soft skills у ХХІ ст. Запрошеною спікеркою виступила Ольга Симоненко, випускниця 2009 року, генеалогиня, підприємиця, режисерка, яка в межах проекту Indie Lab. Лабораторія з кіновиробництва для молодих митців стала авторкою власного фільму. Більше про проєкт Ольги за посиланням. Ольга розповіла про особливості створення власного медіапродукту та участь у міжнародних проектах з підтримки
Ольга Симоненко, випускниця історичного факультету, кафедри історії України 2009 р. З 2010 р. — підприємець у сфері креативних індустрій. У 2012 році заснувала власну компанію, що займається генеалогічними дослідженнями родин з країн Східної Європи. Дослідила близько 100 родоводів. З 2018 р. займається режисурою документальних фільмів, написанням сценаріїв та режисурою монтажу.
Alma Mater запрошує завітати своїх колишніх студентів і розповісти як склалися їхні кар’єрні траєкторії, згадати викладачів, поділитися власним набутим досвідом, поспілкуватися із новим поколінням молодих істориків, що лише здобувають освіту!
13 вересня о 13:30 в ауд. 5-58 відублася перша зустріч із циклу «Історія України та хліб з маслом»: монетизація hard & soft skills у ХХІ ст. із Владом Волинським, випускником кафедри історії України 2015 року! Владислав Волинський розповів як склалася його кар’єра у галузі генеалогічних досліджень через 5 років після завершення навчання, відкрив секрети дослідження власного родоводу, поділився своїм досвідом роботи у різних архівних установах України.
Alma Mater запрошує завітати своїх колишніх студентів і розповісти як склалися їхні кар’єрні траєкторії, згадати викладачів, поділитися власним набутим досвідом, поспілкуватися із новим поколінням молодих істориків, що лише здобувають освіту!
Владислав Волинський
Магістр історії, випускник кафедри історії України історичного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна 2015 року; історик приватних генеалогічних агентств, спеціаліст із пошуку архівних документів, популяризатор дослідження родоводів в Україні.
Фото з офіційного сайту Міжнародної премії імені Івана Франка
26 серпня 2021 р. у Дрогобичі відбулося засідання міжнародного журі, на якому 12 докторів наук з України, Австрії та Польщі обирали лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка – 2021. Зокрема до складу міжнародного журі увійшла професор, доктор історичних наук Л. Ю. Посохова. Під час засідання незалежні рецензенти представили монографії претендентів, відбулося обговорення і міждисциплінарна дискусія. На розгляд журі було винесено три видання: колективна монографія за ред. Альфредаса Бумблаускаса, Сальвіюса Кулявічюса та Ігоря Скочиляса – «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі», монографія Леоніда Тимошенка «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)» і монографія «Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти» авторства Оксани Кісь. Лауреатом премії став Леонід Тимошенко, автор монографії «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)».
Присудження Міжнародної премії імені Івана Франка (далі – Премія) є почесним визнанням вагомих здобутків та значних заслуг науковців у галузі україністики та соціально-гуманітарних наук. Премію засновано з метою сприяння всеохоплюючому вивченню творчої, наукової, громадської діяльності Івана Франка і заохочення вчених з різних країн світу до проведення актуальних досліджень у галузі соціально-гуманітарних наук та україністики, що увиразнюють гуманістичний, національний, духовний, державотворчий сенс для пізнання та утвердження наукової і культурної спадщини України у світовому контексті. Заходи відбулися за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety, в партнерстві з Дрогобицькою міською радою, Львівською обласною державною адміністрацією, Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, Державним історико-культурним заповідником “Нагуєвичі”, Львівським товариством у місті Києві.
Протягом 12–13 липня 2021 р. відбувався семінар для вчителів та викладачів «АУШВІЦ – ІСТОРІЯ І СИМВОЛІКА» організований Інститутом «Ткума» спільно з Міжнародним центром освіти про Аушвіц та Голокост Державного музею Аушвіц-Біркенау (Республіка Польща) У семінарі взяли участь 24 представника різних освітніх закладів України: науковці, вчителі, методисти, викладачі і музейні співробітники. Метою заходу було познайомитися з сучасними методиками викладання історії Другої світової війни, нацистської окупації та Голокосту. У програмі семінару були інтерактивні заняття, презентації та дискусії від провідних співробітників музею Аушвіц-Біркенау: «Аушвіц у колективній пам’яті в Україні» (Наталія Ткаченко), «Місце Пам’яті Аушвіц-Біркенау у панорамах» (Анна Станчик), «Радянські громадяни у концтаборі Аушвіц» (Дарія Яновєц).
Сфера
наукових інтересів: історична
урбаністика, соціальна історія, історична антропологія
Головні публікації:
Ховтура
А. Формування сфери побутового обслуговування губернських міст Лівобережної
України (кінець XVIII – початок ХХ ст.) // Wschodni Rocznik Humanistyczny.
2020. № 4. S. 167-178. (Index Copernicus International).
Ховтура
А. «Гарбологічна місія» Харківського міського самоврядування наприкінці ХІХ –
на початку ХХ ст. // Вісник Харківського національного університету імені В. Н.
Каразіна. Серія «Історія». 2020. № 58. C. 72-90.
Ховтура А. Розвиток інфраструктури та
зміни соціального простору Харкова на межі ХІХ – ХХ ст. // Вісник ХНУ імені В.
Н. Каразіна. Серія «Історія».
2020. № 57. С. 190-211.
Ховтура А. Діяльність органів міського
самоврядування з розвитку комунального господарства губернських центрів
Лівобережної України (ХІХ – поч. ХХ ст.) // Актуальні проблеми вітчизняної та
всесвітньої історії. 2019. № 22. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна. С. 112-118.
Стажування,
освітні та наукові програми:
2018
р. – Семінар Німецько-української комісії істориків для молодих науковців
«Глобальні та транснаціональні перспективи на історію України з ранньомодерного
періоду до сучасності» (м. Ніжин).
2016
р. – Програмний архівознавчий об`їзд (Інститут історії Університету Марії Кюрі-Склодовської
в Любліні, Польща).
Тематика курсових та дипломних робіт
Історія українських міст XVIII – поч. ХХ ст.
Історія
екології XІХ – ХХ ст.
Міські
спільноти XVIII
– поч. ХХ ст.
Культурний
ландшафт українських міст XVIII – поч. ХХ ст.
Трансформація
міського простору українських міст XVIII – поч. ХХ ст.
Готельно-ресторанна
інфраструктура українських міст XVIII – поч. ХХ ст.
Рекреаційні
комплекси українських міст XVIII – поч. ХХ ст.
Санаторно-лікувальна
справа в українських землях XVIII – поч. ХХ ст.
17 вересня 2021 р. відбулась міжнародна конференція Міжнародна наукова конференція «30 років. Як ми пишемо і творимо історію сучасної України».
У конференції взяли участь науковці з Харкова, Києва, Вінниці, Житомира, Рівного, Дніпра, а також колеги з Німеччини, США, Польщі, Нової Зеландії, Хорватії.
Робота конференції відбулась у межах шести секцій:
Викладання історії України у вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи;
Україністика за кордоном: викладання та дослідження;
Національний ренесанс чи стигматизація радянського?;
Ексклюзивна та інклюзивна модель репрезентації історії України у сучасних дослідженнях;
Публічна та цифрова історія України: виклики, перспективи і практики діджиталізації;
“Історія України у бюрократичних шатах”: шкільний вимір.
У межах секцій відбулося обговорення проблем сучасної репрезентації історії України у програмах вищих навчальних закладів України та світу, у шкільних програмах та підручниках, нові тенденції розвитку цифрової та публічної історії, культури пам’яті, переосмислення радянської спадщини, формування нових дослідницьких напрямів та аспектів інтеграції історії України у глобальний та мультикультурний контекст.
Сучасні тенденції у розвитку гуманітаристики дають можливість вписувати у загальний наратив історії України гендерні студії, студії з культури пам’яті, історії повсякдення, урбаністики тощо. Це продемонстрували учасники однієї з секцій. Під час її роботи було обговорено проблеми стигматизації, відмежування та іншування «радянського», сучасні риси культури пам’яті, особливості комеморативних практик.
Як викладати історію України на неісторичних спеціальностях? Як забезпечити варіативну складову навчального процесу? Викладати історію за хронологічним чи проблемним принципом? На ці та подібні питання намагалися відповісти та поділитися власним досвідом учасники однієї із секцій.
Україністика поступово здобула чинне місце у дослідженнях закордонних учених, а сюжети української історії стають частиною курсів у різних університетах світу. Увесь цей спектр нових здобутків в історії України і як у навчальній дисципліні, і як у дослідницькому полі потребує подальшого переосмислення. Тому надзвичайно важливо було почути досвід іноземних колег, що так чи інакше викладають історію України, дізнатись як вони намагаються вписати українську історію в широкий міжнародний контекст.
Історія України це не лише історія самих українців, а й безлічі різних народів, що проживали на цих землях упродовж багатьох років: поляків, кримських татар, росіян, євреїв, ромів, греків, болгар тощо. Способи уникнення етнічного детермінізму в історичних дослідженнях, проблеми інституалізації та інтеграції єврейської (та інших етнічних меншин) історії в українськи наратив були предметом окремої дискусії учасників однієї із секцій конференції.
У сучасному світі розвиток цифрових технологій відбувається надзвичайно бурхливо. Тому представники історичного цеху часто стикаються з методологічними та практичними проблемами їх використання. Виникає питання: чи варто науковцям постійно намагатися встигнути за розвитком нових технологій? Як їх використання дозволяє змінити погляд на досліджувану проблему? Які цифрові технології є реальним інструментом аналізу, а які можуть бути засобом комерціалізації чи популяризації історії? Ці та інші проблеми обговорювали учасники конференції в межах окремої секції. Важливими ретрансляторами історичних знань сьогодні є соціальні мережі, в тенетах яких живуть фейки та історичні міфи. Якою буде реакція на ці процеси професійної спільноти залежить, зокрема, і від рівня дискусій на цю тему.
Дискусія щодо створення сучасного, інклюзивного шкільного підручника з історії триває доволі довго. Тому у межах однієї секції було заплановано обговорити проблеми сучасної репрезентації історії України у програмах вищих навчальних закладів України та світу, у шкільних програмах та підручниках. Доповідачі порушили проблеми впливу політичних подій на шкільний курс з історії, проаналізували специфіку питань зовнішнього незалежного тестування, виявили тематичні лакуни, що є сучасних підручниках.
Щиро дякуємо доповідачам, модераторам та дискутантам, всім учасникам конференції! Секції були неймовірно цікавими, а обговорення плідними!
За результатами роботи конференції планується восени 2022 р. видання спеціального випуску фахового періодичного видання (категорія Б) «Вісник ХНУ. Серія «Історія». Просимо подавати статті за тематикою доповідей до 1 квітня 2022 р. на (включно) на e-mail: histua@karazin.ua. Публікація є безкоштовною. Вимоги до оформлення статей за посиланням.
5-12 листопада 2021 р. відбулась (онлайн) «Літня школа зі студій Голокосту». Організаторами заходу були Центр перспективних досліджень Голокосту імені Джека Джозефа і Мортона Манделя Меморіального Музею Голокосту США (м. Вашингтон), Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Український Центр із вивчення історії Голокосту.
Викладачі кафедри історії України к.і.н., старший викладач Євген Захарченко та к.і.н., доцент Роман Любавський взяли участь у заході як запрошені спікери. Вони презентували навчальні курси, які викладають, в межах яких порушують проблеми вивчення Голокосту. Зокрема, Євген Захарченко поділився досвідом викладання міжфакультетського курсу «Голокост: політика, пам’ять, репрезентації», а Роман Любавський розповів про досвід викладання спеціального курсу «Євреї в УРСР: політичний та соціокультурний виміри».
Із програмою заходу можна ознайомитись за посиланням .
Протягом 5-9 липня відбулася Літня архівна онлайн-школа, серед організаторів якої — Центр досліджень визвольного руху, історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка та галузевий архів Служби Безпеки України. Метою школи було ознайомити учасників з таємницями режимних архівів, історій про агентів спецслужб, справ на репресованих митців українського авангарду, а також навчити учасників робити власні архівні розслідування.
Загалом було подано понад 200 заявок, серед яких було відібрано 40 учасників. Одразу двоє представників кафедри пройшли відбір і взяли участь у роботі школи — студент 3 курсу Святослав Чегринець і випускниця бакалаврської програми кафедри Влада Сабадаш (науковий керівник ст. викладач Є. Ю. Захарченко).
Учасники відвідали 10 теоретичних та практичних занять від провідних істориків, архівістів та медійників, що передбачали ознайомлення з особливостями роботи з документами, що зберігаються в ГДА СБУ, ЦДАГО, ЦДАМЛМ України, а також у чеських архівах. Окрім цього, літня школа передбачала групову роботу за тематичними інтересами в межах реалізації власних мікродосліджень. Задля інтерактиву організаторами школи було застосовано сервіси Jamboard та Kahoot, а представлення учасниками домашнього завдання відбувалося у форматі «печа-куча». Дослідження проводились у рамках проекту «Українські митці 1920-х у фокусі радянських спецслужб».
